Манілов повністю довіряв управління своїми іменинами прикажчику. Поміщик рідко виїжджав з Маніловки, він вів досить дозвільний спосіб життя. Для нього було достатньо зануриться у свої думки і курити люльку. Ця людина мрійлива і має безліч бажань і прагнень, але при цьому вона дуже лінива.
Від характеру цього образу, одного з найцікавіших у поемі, утворився крилатий вислів “маніловщина” для позначення безпідставної мрійливості, надмірно добродушного й пасивного ставлення до дійсності, саме ім’я Манілова також стало прецедентним.
Манілов – чоловік середніх років дворянського походження, поміщик. У героя біляве волосся, блакитні очі і прихильна посмішка. Герой ввічливий і чемний, часто сміється і посміхається. При цьому мружиться або заплющує очі і стає схожим на кота, якого “полоскотали за вухами”.