Два гравці (“вишибали”) стоять на відстані один від одного, посередині між ними знаходяться решта дітей у шерензі, в яких вони кидають м’яч. Той, кого м’яч зачепив, вибуває з гри. Гра закінчується, коли не залишиться гравців у шерензі.
Гравці поділяються на дві команди: тих, хто вибиває, і тих, хто водить. Гравці домовляються про відстань між вибивальниками і креслять лінії, ближче за які їм не можна підходити один до одного – що більша відстань, то важче вибивати і легше ухилятися від м’яча. Команда оточена командою вишибал.
“Вибивний”. Два гравці стають на відстані один від одного – вони “вибивають”. Всі інші гравці стають рівно посередині між “вибиваючими”. Мета тих, хто “вибиває”, – влучити м’ячем у всіх гравців, крім другого, хто “вибиває”. Мета тих, кого “вибивають”, ухилитися від м’яча.
Вишибали – одна з найпопулярніших ігор із м’ячем нашого дитинства. Для гри необхідний не дуже важкий м’яч, краще волейбольний. Якщо граєте з маленькими дітьми – то легкий дитячий гумовий м’яч. Грати краще великою компанією, від 5 осіб і більше.