У спортивній практиці відомі такі способи стрибка: “ножиці” (2,5 і 3,5 кроку), “прогнувшись” і “зігнувши ноги”. Стрибок у довжину, який виконують із сильно зігнутими ногами в колінних і тазостегнових суглобах, має назву “зігнувши ноги”.
Техніку цілісного стрибка в довжину з розбігу можна розділити на чотири частини: розбіг, відштовхування, політ і приземлення.
Основні характеристики техніки легкоатлетичних стрибків
| Вид стрибка | Довжина розбігу | Швидкість (м/с) |
|---|---|---|
| У висоту (“фосбері-флоп”) | 18-24 | 4,9-5,2 |
| У довжину | 35-50 | 9,3-9,7 |
| Потрійний | 36-44 | 9,2-9,6 |
| Із жердиною | 35-45 | 8,0-8,5 |
Оптимальним кутом вильоту центру мас спортсмена до горизонту вважається 20-22° і висота центру мас відносно звичайного положення під час ходьби – 50-70 см. Найвищої швидкості атлети зазвичай досягають на останніх трьох-чотирьох кроках розбігу. Стрибок складається з чотирьох фаз: розбігу, відштовхування, польоту і приземлення.