Слово кисень (іменувався на початку XIX століття ще “кислотвором”) своєю появою в російській мові певною мірою зобов’язане М. В. Ломоносову, який ввів у вживання, поряд з іншими неологізмами, слово “кислота”; таким чином слово “кисень”, зі свого боку, стало калькою терміна “оксиген” (фр.
Джозеф ПрістліАнтуан Лоран ЛавуазьєКарл Вільгельм Шеєле Кисень/Першовідкривачі
Лавуазьє Лавуазьє ввів для кисню назву Oxygenium (від грец. “оксигеніум” – “кислий” і “геннао” – народжую”) – “той, що народжує кислоти”.
Кількома роками раніше 1771 року кисень отримав шведський хімік Карл Шеєле . Він прожарював селітру з сірчаною кислотою і потім розкладав оксид азоту, що утворився. Назвавши цей газ “вогненним повітрям”, учений описав своє відкриття у виданій ним 1777 року книзі.