Зародженням паркету світ завдячує готичній Європі, де в той період (наприкінці ХІІІ – на початку ХІV століть) у будинках знатної знаті підлоги стали вистилатися оригінально підібраними дощечками з різних порід дерев, що формували підлогові покриття у формі малюнків та орнаментів.
Уперше паркет з’явився в готичній Європі, наприкінці ХІІІ – на початку ХIV століть. У будинках знатних вельмож у той період почали вистилати підлогу дощечками з різних порід дерева, які формували покриття у вигляді оригінальних малюнків.
У Росії паркет вперше з’явився на початку XVI століття, коли підлоги стали настилати з дубових клепок, що укладаються малюнком. Цей малюнок носив назву “в ялинку”, а сама підлога називалася “косящатою”. Клепки, як правило, укладали на грубораспилену основу з м’якої деревини, здебільшого сосни.
Не зрадили й малюнку – паркет укладали традиційною “ялинкою”. Однак укладання такого набірного паркету забирало багато часу. Для спрощення процесу укладання стали робити квадратний паркет. Майстри викладали непарну кількість дерев’яних плашок одна за одною, то вертикально, то горизонтально – шашечкою.