За офіційними даними, з 1828 по 1830 роки, всього за 2 роки, в Північний Азербайджан, зокрема в Карабах, було переселено з Ірану 40 тисяч, а з Османської імперії 90 тисяч вірмен. З неофіційними вірменськими переселенцями їхня кількість переходила 200 тисяч.
Після російсько-турецьких воєн 1855-56 і 1877-78 років переселення вірмен продовжилися. Цього разу вірмени з Османської імперії переселялися в Карабах та інші регіони російського Закавказзя, тоді як тисячі мусульман тікали з російської території.
Число вірмен, переселених з Ірану, становило 40 – 50 тисяч осіб. Під час і після Російсько-турецької війни 1828 – 1829 років із Туреччини було переселено 90 тисяч вірмен. Переселення вірмен із Туреччини та інших східних держав продовжувалося і протягом наступного періоду.
5 липня 1921 року на пленумі Кавказького бюро РКП(б) було ухвалено рішення залишити Нагірний Карабах у межах Азербайджанської РСР, надавши йому широку обласну автономію. Адміністративним центром регіону було встановлено місто Шуша.