Початок було покладено англійськими кондитерами. Кондитери випікали пряникові будиночки, зірочки, ялинки, фігурки чарівників, прикрашаючи їх не тільки глазур’ю, а й льодяниками, мармеладом, цукатами. Пряники продавали на ярмарках, пекли в багатих і бідних домівках. і в наші дні.
Перша письмова згадка про приправлені спеціями медові коржі – близько 350 року до н. е. Уже стародавні єгиптяни знали про них. Римляни знали “panus mellitus” – намазані медом коржі, які з медом же і випікали.
Випічка, схожа на пряники, з’явилася на Русі приблизно в IX столітті. Її рецепт привезли на руські землі варяги. Називали ці ласощі “медовим хлібом” і готували з житнього борошна з ягідним соком і великою кількістю меду.
Перша письмова згадка про тульський пряник датована 1685 роком, але, за словами істориків, на Русі це пряне печиво з’явилося приблизно на століття раніше – за доби Великих географічних відкриттів. Пряники тоді робили майже у всіх російських містах і селах.