Ключевський погоджувався, що Лжедмитрій I "був тільки спечений у польській печі, а заквашений у Москві". Лжедмитрій I втік із монастиря до Литви, потім опинився в Польщі слугою князя Вишневецького, через якого отримав допомогу польського уряду як врятований від смерті царевич Дмитро Іванович.
Найбільшу підтримку Лжедмитрію надала знать Речі Посполитої, а також низка російських бояр, незадоволених політикою Бориса Годунова, який не мав прямого стосунку до царської династії.
Василь Шуйський У результаті, боярська дума, вміло “підігрівши” народ чутками, повалила Лжедмитрія з престолу 1606 року, і новим царем став Василь Шуйський – до речі кажучи, дійсний останній Рюрикович, якому вдалося зійти на російський престол.
Спочатку вся увага істориків була зосереджена на питанні про те, хто ховався під личиною Лжедмитрія I. Більшість істориків дотримувалася думки, що ім’я Дмитра прийняв побіжний чудовський чернець Григорій Отреп’єв. Але найбільший знавець Смутного часу С. Ф.