-грец. βιβλία “книги”, далі з βιβλίον “книга”, зменш. від βίβλος; далі з βύβλος “лико папірусу” (за назвою сирійського порту Бібл, звідки греки ввозили папірус). У низці європейських мов слово запозичене.
Старий Заповіт розповідає про створення світу, про перших людей, Адама і Єву, про їхню історію життя і вигнання з Раю. Новий Заповіт розповідає про життя Ісуса Христа, про його чудеса, про його вчення та учнів. Біблію називають Книгою книг, тому що вона означає одну, священну Книгу християн. Ця книга складається з двох частин.
Православна церква автором Біблії вважає самого Бога, а пророків, апостолів та інших особистостей, які беруть участь в упорядкуванні текстів з Божественними одкровеннями – лише співавторами.
Переклади Біблії – переклади тексту книг Біблії з мов, якими вони були первісно написані (Старий заповіт – давньоєврейська з деякими частинами арамейською, Новий заповіт – грецька), іншими мовами.