Етимологія Одні дослідники виводять слово «вікінг» від давньонорвезького víkingr, яке, за раніше найпоширенішою в Росії версією, означає «людина з бухти», «людина з порту» (від кореня vík — «бухта, затока, притулок»; + суфікс ingr).
[Скандинавськ. vikingr] (книж. істор.). Давньоскандинавський воїн, морський розбійник.
Предками вікінгів були, найімовірніше, землероби кам'яного віку, що прийшли в Скандинавію близько 6000 років тому і витіснили або асимілювали місцевих мисливців-збирачів, чиї предки опинилися тут наприкінці останньої Льодовикової епохи, приблизно ще на 6000 років раніше.