Савельїч – чоловік у солідному віці. Одяг його, як і у всіх кріпаків, простий і поношений. Любить побурчати (про це свідчить фраза “не пересперечатися впертого дідугана”), він дуже впертий і вкрай недовірливий (це очевидно з фрази “зная упрямство дядьки…”), а водночас дуже хазяйновитий і відповідальний.
Намагається вплинути на вихованця в ситуації з програшем, береже майно, дане Петруші батьками, і під час бурану в степу, і під час облоги Білогірської фортеці. Ніколи Савельїч ні перед ким не злякався і думав тільки про блага для Петра Андрійовича.
До того ж, Савельїч володіє проникливістю і спостережливістю: ” Савельїч слухав з виглядом великого невдоволення. Він поглядав із підозрою то на господаря, то на вожатого”. Примітні стосунки старого слуги зі своїми панами. Він любить їх від щирого серця, старанно дбає про їхнє благополуччя.
Гриньов поважав Савельїча, адже той був уже старий, але добра, душевна людина. Однак не все і не завжди між ними було гладко. Коли вони разом поїхали в Оренбург, вони посварилися через те, що Гриньов програв гроші в більярд і накричав на Савельїча.