– ухвалення Судебника призвело до збільшення розміру пожилого, посилилися покарання для розбійників, запроваджували покарання за хабарі, обмежували права намісників, Боярську Думу наділили правами вищого за комендатуру законодорадчого органу при цареві.
Судебник Івана IV має загальну продержавну спрямованість, ліквідовує судові привілеї питомих князів і посилює роль центральних державних судових органів. Цим Судебник 1550 року розвиває закладені в Судебнику 1497 року тенденції державного управління та судочинства.
Судебник 1497 року став підсумком усієї попередньої законодавчої діяльності Російської держави. Крім нововведень, Судебник містить норми, запозичені укладачами з інших правових пам’яток Російської держави та перероблені.
Судебник Івана III (1497 р.) – звід законів Російської держави; нормативний правовий акт, створений з метою систематизації існуючих норм права. Пам’ятка російського феодального права XV ст., створена за доби правління Івана III.