Прообразом валянок були традиційні повстяні чоботи кочівників Євразії (“піми”). На територію Русі валянки стали проникати в період Золотої Орди через тюркські та монгольські племена, взуття у деяких з них робилося у вигляді теплих повстяних панчіх, поверх яких надягали чоботи.
Перші валянки на Русі. Залишки валяної вовни археологи знайшли в умовах вічної мерзлоти в Пазирикських курганах Гірського Алтаю. Народи, що живуть тут, обтягували нею юрти, з вовни робили головні убори та одяг. Історики костюма вважають, що кочові народи винайшли і валяне взуття.
Батьківщиною справжніх валянок прийнято вважати місто Мишкін Ярославської губернії. У різних регіонах Росії валянки називали по-різному: у Нижньому Новгороді – “чесанками” і “катанками”, у Тверській і Тамбовській областях – “валянками”, у Сибіру – “пімами”. Ніжні почуття до теплого взуття плекали і сильні світу цього.
Спочатку валянки, або, по-сибірськи, піми, були коротенькими, а їхні халяви суконними. Таким взуттям не гребували навіть короновані особи: і Петро I, і Анна Іоанівна із задоволенням носили виготовлені спеціально для них піми.