У 2000 році до н. е. у Вавилоні створювали глиняні таблички, на яких клинописом виводили тексти пісень, тих самих, що співали жінки своїм дітям перед сном. Ці знайдені артефакти в актуальний час є доказом найдавнішого походження колискових як жанру.
Для того, щоб малюк швидше засинав, було вигадане спеціальне ліжечко для заколисування – колиска (зибка), а пісні, під які малюк засинав, назвали колисковими. Назва колиски походить від дієслова “колибати” (колихати, гойдати).
Коли композитор 15 липня 1868 року подружжю Артуру і Берті Фабер – на честь народження їхнього другого сина Ганса – з посильним відправив пісню, він пояснив: “Фрау Берта знає, що я написав “Колискову” для її малюка, але коли вона співатиме її Гансу перед сном, то для неї теж пролунає пісня про кохання”.