Багатовікова еволюція струнних смичкових інструментів призвела до створення сучасних зразків скрипки, альта, віолончелі та контрабаса, які вперше з’явилися в XVI-XVII століттях в Італії.
Винахід першого струнно-смичкового інструмента приписують індійському (за іншою версією – цейлонському) цареві Равані, який жив приблизно п’ять тисяч років тому, – ймовірно, тому далекий предок скрипки називався раванастрон.
Найдавніший екземпляр музичного інструменту було знайдено під час розкопок у Німеччині. Він лежав поруч зі скульптурами, які відносять до 35 000-40 000 років до нашої ери. Це була флейта. Її товщина не перевищує 8 мм, а довжина становить 21,8 см.
У сучасному академічному музикуванні використовують чотири струнні смичкові інструменти: скрипка, альт, віолончель, контрабас. Смичкові були сформовані та вдосконалені приблизно наприкінці XVII століття, тільки смичок у сучасному вигляді з’явився до кінця XVIII століття.