Обов’язкові прізвища були введені законом лише в XVI столітті спочатку для князів і бояр, потім для дворян та іменитих купців. Серед селянства прізвища вперше стали вживатися з XVI-XVIII ст., але остаточно закріпилися лише після скасування кріпосного права.
Більшість прізвищ у російській іменній формулі походять від по батькові (за хрестильним або мирським ім’ям одного з предків), прізвиськом (за родом діяльності, місцем походження або якоюсь іншою особливістю предка) або іншими родовими іменами. Перші повідомлення про прізвища в руських землях були у громадян Великого Новгорода.
Прізвища придумав Петро Перший Цар-реформатор зобов’язав усіх дворян мати прізвища, для того щоб можна було складати державні папери на майно. Прізвища повинні були мати і государеві служиві люди, державні селяни, бо вони вносили оброк у скарбницю і необхідно було вести облік.