Бурштин – викопна скам’яніла смола найдавніших хвойних дерев, які росли на Землі 20-100 млн років тому. Щоб стати бурштином, затверділа смола повинна була потрапити у воду, тільки так вона зберігалася від окислення і розкладання. Російська назва каменю походить від прибалтійського dzintars або gintaras.
Імовірно, річки і струмки поступово вимивали затверділі грудки смоли із землі та зносили їх у гирло великої річки, що впадала в стародавнє море на території сучасного Калінінградського півострова. Так утворилося Пальмнікенське родовище бурштину.
Такі родовища зустрічаються в Австрії, Китаї, на Далекому Сході, на Алясці та в Канаді. 2) Вторинні поклади, або розсипи. Розсипні родовища прив’язані до давніх і сучасних водних басейнів. Вони утворюються під час перенесення бурштину водою і його перевідкладення в руслах річок, на узбережжях морів і озер.