Кого називали сунітами?

Суніти, ахль ас-су́нна ва-ль-джама'а (від араб. أهل السنة والجماعة – “люди сунни та злагоди громади”) – послідовники основного й найчисельнішого напряму в ісламі. Північна Африка, Близький Схід, Центральна і Південна Азія, Кавказ, Балкани, Поволжя та ін. араби, бербери, тюрки, індонезійці та ін.

Шиїти (араб. شيعة, [ˈʃiːʕa] – “партія”, “прихильники”, “прихильники”,) – напрямок ісламу, що об’єднує різні громади, які визнали Алі ібн Абу Таліба (двоюрідного брата, зятя та сподвижника пророка Мухаммеда) та його нащадків єдиними законними спадкоємцями й духовними спадкоємцями пророка Мухаммеда.

Суніти допускають передачу влади халіфа в результаті всенародного голосування і визнають законність правління перших чотирьох праведних халіфів – Абу Бакра, Умара, Усмана і Алі. Шиїти вважають, що влада в Халіфаті має передаватися тільки серед нащадків праведного халіфа Алі та дочки пророка Мухаммеда – Фатіми.

Суніти (монг. Сөнөд) – одне з племен, що входили до нірунської гілки монголів. Нині південно-монгольський етнос, що проживає на території аймаку Шилін-Гол Внутрішньої Монголії. Також входять до складу деяких інших монгольських народів.