козаки́; польськ. kozacy – імовірно від тюркського слова, що означало “молодець, вільна людина”) – етностанова і субетнічна група російських та інших східнослов’янських народів. За деякими оцінками – народ. Прийнято вважати, що в основі субетносу в Росії переважали росіяни.
Згідно з найпоширенішою, козаки – нащадки людей, які століттями тікали на південні та східні околиці Росії з центральних областей, а також інородців, які долучилися до них, – від калмиків до поляків і німців.
від турецько-татарського “каз” – гусак; з монгольської мови, де “ко” – броня, захист; “зах” – кордон; отже, “козак” – захисник кордону.