Він думає про свого діда – 65-річного “худорлявого і верткого дідуся з веселим обличчям і вічно п’яними очима”, що служить сторожем у панів Жихарєвих. Вдень дід спить або балагурить із куховарками, а вночі стукає у свою калатало.
Якщо подивитися стороннім поглядом на сільське життя, про яке марить Ванька, то з’ясується, що приводів для ностальгії там небагато: дід, Костянтин Макарович, рідко буває тверезим, побут мізерний, дім бідний, радощів мало.
Ванька перевів очі на темне вікно, у якому миготіло віддзеркалення його свічки, і жваво уявив собі свого діда Костянтина Макаровича, який служить нічним сторожем у панів Живарєвих. Це маленький, худенький, але надзвичайно верткий і рухливий дідусь років 65-ти, з вічно усміхненим обличчям і п’яними очима.
Антон ЧеховВанька / АвторАнтон Павлович Чехов – російський письменник, прозаїк, драматург, публіцист, лікар, громадський діяч у сфері благодійності. Класик світової літератури. Почесний академік Імператорської академії наук за розрядом красного письменства. Один із найвідоміших драматургів світу. Вікіпедія