Цезар реформував календар, змінивши довжину місяців так, щоб у сумі вони включали 365 днів. Раз на чотири роки після 23 лютого мав бути вставлений додатковий день. Пліній пише, що ця реформа була розроблена за допомогою олександрійського астронома Созігена. Календар почав діяти з 1 січня 45 року до н. е.
Декрет про введення в Російській республіці західноєвропейського календаря ухвалили на засіданні РНК 24 січня (6 лютого) 1918 року, а 26 січня (8 лютого) 1918 року його підписав голова Раднаркому В. І. Леніним. Дати, що відповідають старому календарю, стали називати “старим стилем”, а новому – “новим стилем”.
Останнім днем за цим літочисленням було 31 грудня 7208 року; за указом Петра I наступний день уже офіційно вважався за новим літочисленням від “Різдва Христового” – 1 січня 1700 року. Одночасно було змінено і стиль на січневий, рік став починатися 1 січня.
20 грудня 1699 року цар Петро I видав указ про перенесення святкування Нового року з 1 вересня на 1 січня. Розповідаємо про те, як із приходом нового государя змінилися традиції новорічних свят, а також усього літочислення.