Маніфест про триденну панщину від 5 квітня 1797 року – законодавчий акт російського імператора Павла I, який уперше від часу появи в Росії кріпацтва юридично обмежив використання селянської праці на користь двору, держави та поміщиків трьома днями впродовж кожного тижня та забороняв …
У Росії існування панщини зафіксовано вже в “Руській Правді”. Широкого поширення вона набула в Європейській частині Росії в другій половині XVI – першій половині XIX ст.
Люди, які потрапили в залежність від свого господаря (феодала або князя), постійно мусили платити відкуп, щоб мати право й далі жити на землі. З розвитком державності та податкової системи оброк перетворився на панщину – тепер борг можна було не тільки віддати, а й відпрацювати.
19 лютого 1861 року цар Олександр II підписав маніфест і затвердив “Положення про скасування кріпацтва”, найважливішим з яких було “Загальне положення про селян, які вийшли з кріпацької залежності”. У Смоленську маніфест від 19 лютого 1861 року був отриманий 7 березня.