У Чехословаччині саме етнічні (а точніше, конфлікт національних еліт, а не населення – згідно з опитуванням), а не суто економічні, причини призвели до розпаду держави. Міжетнічні проблеми (у незрівнянно менших масштабах, ніж у СРСР) дестабілізували економічну ситуацію в країні та призвели її до розпаду.
Розпад Чехословаччини (1993) Падіння комуністичного режиму 1989 року призвело до посилення тенденцій політичного розмежування Чехії та Словаччини. Посткомуністичні еліти обох частин держави взяли курс на незалежність. У 1990 році розгорілася так звана “дефісна війна”.
У березні 1939 року Гітлер ввів війська в Чехію і Моравію. Припинила своє існування Чехословаччина, вже 1938 року урізана на користь Німеччини, Польщі та Угорщини. 14 березня Словаччина оголосила про свою незалежність, але фактично опинилася під контролем Третього рейху.
10 років тому припинила своє існування Чехословацька федеративна республіка, а народи Чехії та Словаччини обрали шлях самостійного розвитку. Розпад Чехословаччини 1992 року увійде в історію як приклад мирного поділу держави без кровопролиття, міжнаціональних конфліктів і міжнародної напруженості.