Волхви́ (ін. -рус. вълхвъ “чарівник, чарівник, ворожбист”) – у давньоруській традиції служителі дохристиянських язичницьких культів (язичницькі жерці), звіздарі, чаклуни і провісники, що здійснювали богослужіння й жертвоприношення, яким приписували вміння заклинати стихії та віщунство проріцати майбутнє.
Побачивши ж зірку, вони зраділи радістю вельми великою, і, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, вклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну.
Волхвами на сході називали магів, жерців, учених. Біблеїсти припускають, що вони прийшли з Вавилону, Месопотамії, а можливо, з Індії, оскільки вони йшли за Віфлеємською зіркою щонайменше п’ять місяців.
Дари волхвів мають символічне і пророче значення: Золото – як дар Цареві, Ладан – як дар Первосвященикові й Богові, Смирна – як дар смертній Людині.