Ім’я Маргарити походить від Гретхен, коханої Фауста (у західноєвропейській традиції “Гретхен” – зменшувальне від “Маргарити”). Обидві схожі й самовідданим коханням, яке відчувають до Майстра і Фауста.
Маргариту згубив не Мефістофель, а сам Фауст своїми низинними бажаннями. Але, незважаючи на все, що сталося, душа дівчини залишається невинною. Бог прощає її, тому що те, що вона зробила – вона зробила, “не відаючи, що творить”, ведена чистою любов’ю до Фауста.
У випадку з Маргаритою, простою дівчиною, спокушеною Фаустом, ситуація зрозуміліша, вона покохала Фауста всією своєю безневинною душею, вона віддалася йому, згрішивши тим самим за церковними поняттями, але вона усвідомлює свій гріх і вірить у милосердя небес – і вона врятована.