– цар-батько, який розлютив чаклунку тим, що не запросив на бенкет на честь народження довгоочікуваної та єдиної доньки; – чаклунка – через неї й сталося нещастя в царській сім’ї; – царевич – він зруйнував прокляття і розбудив царівну від довгого сну; – цариця – мати царівни.
Фея Мерівеза не може зняти прокляття, але пом’якшує його: принцеса не помре, а засне глибоким сном, від якого її зможе розбудити поцілунок справжнього кохання. Феї з дозволу короля Стефана відвозять принцесу до лісового будиночка, щоб ростити її в невіданні про походження і накладене прокляття.
Головна думка твору французького казкаря полягає в силі любові, здатної перемагати будь-які негаразди, долати будь-які труднощі, з честю проходити будь-які, приготовані долею, випробування. Жодні злі чари чи підступні чари не здатні протистояти силі справжнього кохання!