19 жовтня 1097 р. у місто Любеч (на Дніпрі) з’їхалися 6 князів: Великий князь київський Святополк Ізяславич, чернігівські князі Давид та Олег Святославичі, переяславський князь Володимир Мономах, волинський князь Давид Ігорович та теребовльський князь Василько Ростиславич. Ініціатором з’їзду був Володимир Мономах.
Побачивши сумні наслідки цієї сварки, Володимир Мономах скликав новий з’їзд в Уветичах поблизу Києва 1100 року, за рішенням якого Волинь перейшла від Давида до Святополка. Сам же Давид був прощений князями, на підтвердження цього Святополк подарував йому Чорторизьк і Дубна.
Любече Любецький з’їзд (1097) – з’їзд руських князів, що відбувся в місті Любечі (на річці Дніпро) з метою домовитися про припинення міжкнязівських чвар через долі та згуртуватися проти половців, які розоряли Русь.
На Любецькому з’їзді 1097 року руські князі вирішили припинити міжусобну ворожнечу один з одним і згуртуватися проти спільного ворога – половців, які тривожили Русь. Було ухвалено й рішення успадкування землі батьків кожним князем.