Ця комедія закінчується так: у матері головного героя, тобто Недоука забирають її дім, він від неї відвертається, а вона нарікає якого, мовляв, синочка-то вона виховала. Варто знати, що цей твір написав Денис Іванович Фонвізін. Він був дуже відомим письменником катерининської епохи.
Ну, що для вітчизни може вийти з Митрофанушки, за якого невігласи-батьки платять ще й гроші невігласам-учителям? Скільки дворян-батьків, які моральне виховання синка свого доручають своєму рабу кріпаку! Років через п’ятнадцять і виходять замість одного раба двоє, старий дядько та молодий пан. Правдін.
Мілон відповідає дуже скромно, проте Стародуму відомо: цей юнак уже бував у боях і проявив себе відважним офіцером. Подальша розмова ще сильніше переконує його в благородстві Мілона. Помічаючи симпатію співрозмовника, Мілон просить у Стародума руки Софії, яка підтверджує, що їхнє кохання одне до одного взаємне.