Зибучий пісок (іноді — зибун) — піски, перенасичені повітрям (у пустелі – газом або гарячими парами) або вологою висхідних джерел, і здатні внаслідок цього засмоктувати вглиб предмети, що потрапляють на них.; різноманітні за своєю природою, але завжди позбавлені дрібноземистої домішки.
У лабораторних умовах Бонн разом зі своїми колегами з'ясував, що є невід'ємним елементом сипучих пісків є сіль, яка і робить їх хиткімищо призводить до утворення таких небезпечних ділянок щільної породи.
Смерть зазвичай настає від виснаження, перегріву на сонці чи утоплення, якщо пастка перебуває в березі океану, затоплюваного припливом. Також не варто забувати, що застрягли в зибучих пісках людина – це легкий видобуток для хижаків, якщо справа відбувається у пустелі чи тропічному лісі.
двох тисяч осіб За середніми підрахунками тоді загинуло понад дві тисячі осіб. Місце для будівництва міста було вибрано на довгій піщаній косі, верхній шар якої і зараз просочений водою. Під шаром води пролягає суміш гравію та піску.