«Грушницьким Лермонтов захищає Печоріна від вульгарного боку «демонізму», фігура Грушницького свідчить про те, що Лермонтов підійшов до Печоріна критично, обережно, враховуючи все, що можна заперечити проти цього героя» (Гінзбург)3; «Грушницький не стільки антипод, скільки виворот Печоріна…
Варя, Грушницький є своєрідною пародією на головного героя роману. Печорин і недолюблює молодого юнкера, тому що бачить у ньому відображення своїх же недоліків у перебільшеному карикатурному вигляді. Саме тому Грушницького можна назвати двійником Печоріна.
Грушницький подібний до Печоріним потягом до романтичних пригод, бажанням вражати та вражати оточуючих (див. докладніше – Печорин і Грушницький). Вернер – здатністю до тонкого психологічного аналізу людей та загальним розчаровано-скептичним поглядом життя (див. Печорин і Вернер).