Уперше назву Балакове згадують 14 грудня 1762 року в Маніфесті Катерини II, згідно з яким старообрядцям, які колись утікали до Польщі, надавали дозвіл на поселення між річками Великий і Малий Іргиз, де й знаходилася територія села. Тому саме старообрядців і вважають засновниками Балакова.
Марійською це означає “мітка на дереві, затес, деревна “лисина”, удмуртською – “дошка, тесина (обтесане дерево)”, чуваською – “знак, ознака, прикмета”.
Тривалий час Балакове входило до складу Маликовської волості, а з 1780 р., коли село Маликівка стало містом Волзькому (Вольському), – Волзького (Вольського) повіту Саратовського намісництва, з 1798-го – губернії.