В середні віки варварами вважалися вікінги (дат. Viking, швед. Vikingar, норв. Vikingene) — ранньосередньовічні скандинавські мореплавці, які в VIII—XI століттях здійснювали морські походи вздовж берегів усієї Європи, досягаючи Північної Америки (Вінланд) і Північної Африки, і піднімаючись по річках до Каспію .
Свята великомучениця Варвара народилася у м. Іліополі (нинішньої Сирії) за імператора Максиміна (305–311 рр.) у знатній язичницькій родині. Батько Варвари Діоскор, рано втративши свою дружину, був пристрасно прив'язаний до своєї єдиної дочки.
Римляни називали варварами тих, хто носив штани та бороду. Можна сказати, що вони зневажали до певної міри ті народи, які жили на північ від них, а саме землі Галлії та Німеччини. Тим не менш, римляни добре знали, що германці і галли добрі воїни, і що їх не так легко завоювати.