Коли вона стікає з гір під час танення льодовиків, то вона практично не насичується мінералами, тому що в околицях Байкалу береги річок складаються з кристалічних порід, які погано розчиняються у воді. У результаті вода залишається м’якою, тому сприятлива для пиття і купання в ній.
Чистота води підтримується завдяки ендеміку озера – рачку епіщуру. Він поглинає водорості та інші органічні речовини, пропускаючи рідину через свій організм. Крім того, він є основною їжею байкальського омуля, який також мешкає тільки в цій водоймі.
Байкальська глибинна питна вода “Legend of Baikal” (“Легенда Байкалу”) видобувається з озера Байкал на відстані 1 500 метрів від берегової лінії і з глибини понад 400 метрів. Це місце водозабору називається “ядром” озера.
Як і губки, маленькі байкальські епішури відіграють важливу роль в екосистемі озера: вони є фільтраторами води, що очищають її.