Хрещений, який відвідав Марі, приносить відремонтованого Лускунчика і розповідає, що колись той був нюрнберзьким племінником Дроссельмейєра, юнаком добрим і благородним. На крихітного виродка він перетворився з волі королеви Мишильди.
Лускунчик у літературі Йоганн Хіман, мешканець німецького містечка Зайфен, промишляв на життя виготовленням дерев’яних іграшок. У 1699 році він створив специфічного солдатика, якого назвав Зубастик. Навантаживши ручну тачку виробами, майстер пройшов пішки півтори сотні кілометрів, добираючись до Лейпцига.
Лускунчик народився в містечку Зайфен у Рудних горах Німеччини й існує вже понад 300 років. Він являє собою механічну ляльку-солдатика, блискучу від лаку, в треуголці і витонченому мундирчику, з борідкою з кролячого хутра, з маленькою кіскою ззаду, з шабелькою і войовничою щелепою.
Основною ідеєю стало всеперемагаюче почуття любові, яке перетворило дерев’яного Лускунчика на людину, що є спрощенням філософської концепції казки Гофмана. Переробка Дюма послужила першоджерелом для лібрето останнього балету П. І. Чайковського “Лускунчик” (1892), яке створив балетмейстер Маріус Петіпа.