Платон дотримувався ідеї безсмертя і переселення душі, а також існування якихось ідеальних ідей – ейдосів, проекція яких і дає недосконалий матеріальний світ. Після знайомства із Сократом приблизно в 407 до н. е.
Основна частина філософії Платона, що дала назву цілому напряму філософії – це вчення про ідеї (ейдоси), про існування двох світів: світу ідей (ейдосів) і світу речей, або форм. Ідеї (ейдоси) є прообразами речей, їхніми витоками.
Дослідники давньогрецької філософії зазначають, що в уявленнях про космос Плотіна, Ямв-ліха, Прокла, Платона, “Благо” є первинною категорією. “Благо” – вище буття, воно – абсолютне світло, яке незриме, невидиме, бо не причетне до інобуття, не змішується з ним і не помітне.