В результаті війни за незалежність у Північній Америці 1775—83 Великобританія втратила 13 північноамериканських колоній. Цю кризу англійський капіталізм подолав порівняно легко. Через війну воєн із наполеонівської Францією Великобританія перемогла у боротьбі колоніальне і торгове першість.
Головною метою вони вважали відновлення економіки, вирішивши зосередитися не так на міжнародних справах, але в внутрішніх соціальних реформах. Лейбористська партія підтримувала деколонізацію і вирішила мирно піти із заморських колоній.
У 1980-х Великобританія втратила останні материкові колонії — Південну Родезію (зараз Зімбабве) в Африці 1980 року, і Британський Гондурас (зараз Беліз) у Центральній Америці 1981 року. Останньою великою колонією залишався Гонконг, який мав населення понад 5 мільйонів людей.
У 1922 визнано незалежність Єгипту, в 1930 припинено англ. мандат на управління Іраком, хоча обидві країни залишилися у сфері британського панування. Очевидний розпад Британської імперії настав після Другої світової війни.