26 січня 1921 року країни-переможці в Першій світовій війні (Антанта) офіційно визнали незалежність Латвійської Республіки. 22 вересня 1921 року Латвія і дві інші прибалтійські країни були визнані Лігою Націй.
1917 року сформувалися дві політичні сили, які виступали за незалежність Латвії, – Латиська тимчасова національна рада і Демократичний блок. 17 листопада 1918 року ці організації створили Народну раду, яка, зі свого боку, 18 листопада 1918 року проголосила незалежність Латвійської республіки.
Першою країною, яка зробила це 22 серпня 1991 року, стала Республіка Ісландія. 24 серпня відновлення незалежності Латвії визнала Російська Федерація, 6 вересня – і Верховна рада СРСР, що розвалювався.
7 червня 1939 року в Берліні міністр закордонних справ Латвії Вільгельм Мунтерс і міністр закордонних справ Німеччини Ріббентроп підписали Договір про ненапад, у якому сторони зобов’язувалися не застосовувати силу одна проти одної за жодних обставин.