200-300 н. е. – німецькі ченці представили боулінг публіці як релігійний ритуал. Мартін Лютер (Martin Luther) стандартизував гру, назвав її "кеглі" і довів кількість кеглів до 9 штук.
Однак батьківщиною сучасного боулінгу слід вважати місцевості Верхньої Німеччини, – про існування тут дерев’яних кілочків (Kegel) і кам’яної кулі для їхнього вибивання (Kugel) є свідчення вже для III століття н. е. Спочатку їх використовували в релігійних ритуалах: той, хто збивав кілочок, звільнявся від гріха.
Британський антрополог Сер Фіндерс Петрі 1930 року виявив у Єгипті в дитячій гробниці предмети, які, на його думку, можна розглядати як примітивний боулінг. Якщо визнати його припущення правильними, то перші відомості про боулінг слід віднести до періоду 3200 років до нашої ери.
Походить від англ. bowling, з bowl “грати в кулі”.