Коли ліричний герой запитує, що "жене" хмаринок, то перелічує ті почуття, що їх відчуває він сам: "наклеп отруйний", "заздрість таємна", злість відкрита". Але хмаринкам "чужі пристрасті й чужі страждання", тому наприкінці поет доходить висновку, що, на відміну від нього, у хмаринок "немає батьківщини", а тому їм "немає вигнання".
Лермонтов написав його напередодні заслання на Кавказ, тож схожість своєї долі й долі хмар він вбачає в тому, що вони, як вигнанці, прямують "з милої півночі в бік південний". Але у хмар немає батьківщини і немає страждань, а в поета є.