На сході вони завоювали все Іранське нагір’я і Туркестан, на північ від Аравії – Месопотамію, Вірменське нагір’я і частину Кавказу, на північному заході – Сирію і Палестину, на заході – всю Північну Африку.
Історичною заслугою арабів є те, що вони, перейнявши здобутки науки античного часу, розвинули її далі й передали народам Заходу, ставши, таким чином, начебто мостом між античністю та сучасною цивілізацією. Твори Евкліда, Архімеда та Птолемея стали відомі Західній Європі завдяки арабам.
Найбільших успіхів було досягнуто в астрономії, математиці, хімії та медицині. Тривав тут і розвиток прогресивної лінії арабської філософії [аль-Фарабі, близько 870 – близько 950; Ібн Сіна (Авіценна), 980-1037], представлений працями Ібн Рушда (Аверроеса, 1126-1198).
Так, араби відкрили дорогу в центральні частини східного берега Африки, досягли берегів острова Занзібар, а також берегів сучасної Танзанії та Мозамбіку. Крім цього, вони відкрили шляхи на Мальдіви, Маврикій, Сейшели, Індонезію і Малайзію.