9 квітня 1336 року в селищі Ходжа-Ільгар, розташованому на території сучасного Узбекистану, народився легендарний полководець Тамерлан, також званий Тимуром. Після 1370 року Тимур, який підкорив низку міст і племен, став верховним еміром Турана. Столицею своєї імперії Тимур зробив Самарканд.
Тамерлан, Тимур (чагат., تیمور [Timür, Timōr]; 9 квітня 1336 року, Кеш, суч. Узбекистан – 19 лютого 1405 року, Отрар, суч. Казахстан) – середньоазійський тюрко-монгольський воєначальник і завойовник, який відіграв значну роль в історії Середньої, Південної та Західної Азії, а також Кавказу, Поволжя та Русі.
За припущеннями істориків, армія Тамерлана налічувала 300-400 тисяч осіб, армія золотоординського хана Тохтамиша складалася з 200-300 тисяч воїнів. На думку деяких учених, було вбито близько 100 тисяч осіб з кожного боку. Цю битву називають також найбільшою битвою середньовіччя.